24 жовтня Житомир прощався із двома військовослужбовцями, які загинули на Херсонщині у боях за Україну – 39-річним Юрієм Сахненком та 44-річним Сергієм Першком.
Юрій Сахненко народився в селі Стирти Черняхівського району. Після закінчення школи вступив до Житомирського автодорожнього коледжу, а згодом – до Національного транспортного університету. Захистивши диплом, Юрій став на захист України від армії РФ, підписавши контракт на службу у лавах ЗСУ, де служив до 2018 року. З початком повномасштабної агресії Росії щодо України повернувся до війська.
Родичка загиблого військового Алла розповідає, що Юрій у перші дні вторгнення Росії в Україну сам пішов до військкомату. Каже, що спершу його відправили назад, але він пішов у військкомат знову і домігся свого.
У складі ЗСУ Юрій брав участь у визволенні Київщини від російських окупаційних військ, потім пішов захищати східні та південні рубежі України.
Сусід Василь, згадуючи чоловіка, говорить, що той був хорошою людиною і гарним сусідом – завжди відгукувався, коли хтось потребував допомоги. А родич Юрія Сергій додає, що на вдачу Юрій був спокійним та добрим, а ще – справжнім патріотом, готовим віддати життя за свою країну.
“Власну сім’ю він створити не встиг, але дуже любив свою родину – рідних та двоюрідних братів, – каже родичка Юрія Сахненка Людмила. – Як офіцер, він завжди був для нас прикладом”.
“Це один з тих найкращих, найдобріших людей, які більше всього бережуть своїх рідних, – говорить подруга Юрія Оксана. – Більш щирої і доброї людини я не знаю. Це велика втрата для кожного друга, для кожного, хто його знав”.
Побратим Юрія Сахненка Олександр розповів, що військовий загинув 15 жовтня на Херсонщині, виконуючи бойове завдання.
Труну із тілом загиблого воїна біля Свято-Михайлівського собору люди зустрічали, стоячи на колінах.
У Юрія Сахненка залишилися батьки та сестра.
На Херсонщині загинув і 44-річний військовий Сергій Першко з Житомира. Випускник житомирської школи №34 Сергій закінчив ПТУ №17, а після служби в армії продовжив навчання в Житомирському індустріальному технікумі механічної обробки деревини.
Знайома загиблого військового Олена каже, що Сергій воював в АТО і з перших днів повномасштабної війни знову пішов захищати країну.
“Війна забрала у нас друга, який був дуже порядною людиною, – говорить Олена. – Біль такий, що серце розривається”.
Родички загиблого військового Валерія та Галина згадують про Сергія, як про людину, яка намагалася зробити цей світ кращим.
“Хороший був – не пив, не гуляв. Прекрасне дитина, і так важко, що так рано він пішов із життя”, – каже Галина.
Сергій Першко був старшим стрільцем. Загинув він 19 жовтня у боях з російськими військами на Херсонщині.
“Вони тримали там одну висоту, і Сергія “Град” накрив в окопі”, – розповів побратим загиблого Олександр.
“Сергій Миколайович загинув, захищаючи нашу Батьківщину на одному з опорних пунктів у Херсонській області. Ми повинні вічно пам’ятати про наших героїв, які сьогодні захищають нашу Батьківщину, і про тих, хто поклав заради цього своє життя, захищаючи нас від збройної агресії Росії”, – каже керівник міського центру допомоги учасникам бойових дій Ярослав Весельський.
У Сергія Першка залишилися батьки, брат, сестра, дружина та двоє дітей.
“Він був добрим, сильним і хорошим дядьком для мене, – каже племінниця Сергія Валерія. – Завжди буду пам’ятати його таким. І живим, бо Герої не вмирають”.
Поховали Сергія Першка на Смолянському військовому кладовищі.